Ми готувалися до Дня Вишиванки не як до формального свята. Бо сьогодні вишиванка — це більше, ніж традиція. Це наш шитий код. Це броня на душі. Це символ, який не вигоряє від часу, війни чи болю.
У кожному візерунку — не просто краса. Там історія поколінь. Там земля, що пам’ятає кожен крок. Там надія, яка тримає, коли здається, що вже не можеш.
Вишиванка — це наш прапор у серці. Це доказ того, що ми є. І ми будемо.
До фотосесії, присвяченої Дню Вишиванки, ми запросили трьох дівчат. І кожна з них — це окрема історія сили, любові і боротьби.
👕 Дві з них — дружини діючих військовослужбовців. Вони — цивільні, але щодня тримають стрій на рівні зі своїми чоловіками. Поки ті боронять країну — вони допомагають, волонтерять, збирають, відправляють, підтримують. Без пафосу, без відпочинку, без зупинок.
👕 Третя — дівчина, чий чоловік зник безвісти. Вона не зламалась. Вона не втекла. Вона теж поїхала на фронт — як волонтерка. Їздить на передову, передає необхідне, шукає, підтримує, бореться — щодня.
Ця фотосесія — не просто про красу. Вона про цінності. Про вишиванку як частину національного ДНК. Про жінок, які тримають тил, коли чоловіки на передовій. Про силу, що передається не через зброю, а через серце.
Сьогодні вишиванка — це наш спільний фронт.
Це пам’ять. Це єдність. Це свобода, за яку ми тримаємось разом.
Слава Україні.
Героям слава.
